Спочатку (не)зрозумілість — це добре

Я отримую багато листів від молодих людей із запитанням: «Як Ви робите відкриття?»

Я їм співчуваю. Те, що залишається в тобі від навчання в коледжі, має певні наслідки. Класна кімната — це чудове, але штучне місце: твоїм професорам платять за те, щоб вони звертали увагу на твої ідеї. Більше ніколи в житті в тебе (не)буде такої уважної публіки.

Скоро ти зрозумієш, що більшість світу (не)обов’язково буде перейматися тим, що ти думаєш. Звучить грубо, але це правда. Як говорить Стівен Пресфілд: «(Не)можна стверджу­вати, що люди злі чи жорстокі — просто вони зайняті».

Це добре, тому що ти захочеш привернути увагу лише після того, як зробиш щось справді хороше. Коли про тебе (не)знають, (не)має жодного тиску. Можна робити все, що завгодно. Експериментуй. Роби щось лише задля розваги. Коли ти (не)відомий для інших, (ні)що (не)відвертатиме твоєї уваги від удосконалення. (Ні)громадський імідж, якого треба до­тримуватися, (ні)величезний рахунок, (ні)акціонери, (ні)листи від твого агента.

З тієї хвилини, як люди звернуть на тебе увагу, ти більше (ні)коли (не)матимеш цієї свободи, особливо після того, як тобі почнуть платити.

Насолоджуйся своєю (не)відомістю, поки можеш. Ско­ристайся нею