продовжіть діалог

Лісовою стежинкою ідуть батько і маленький син. Довкола тиша, тільки чути, як десь далеко вистукує дятел та струмочок дзюркотить у лісовій гущавині.
Аж тут син побачив, що назустріч їм іде бабуся.
– Тату, куди бабуся йде? – питає син.
– Зустрічати або проводжати, – каже батько й усміхається. – Ось як ми зустрінемося з бабусею, ти й скажеш: «Доброго дня, бабусю!»
– Навіщо ж казати ці слова? – дивується син. – Ми ж її не знаємо.
– А ось зустрінемось, скажемо бабусі ці слова, тоді й побачиш, навіщо.
Ось і бабуся.
– Доброго дня, бабусю! – каже син.
– Доброго дня, – каже батько.
– Доброго вам здоров’я, – відповідає бабуся і усміхається.
І хлопчик побачив: усе довкола змінилось. Сонце засяяло яскравіше. Верховіттям дерев пробіг легенький вітерець, і листя заграло, затремтіло. У кущах заспівали пташки – раніше їх і не чути було.
На душі у хлопчика стало легко.
– Чому це воно так? – питається син…
ДАЮ 40 БАЛІВ!!!!

​