життєвий і творчий шлях письменника івана хоменка​

Ответ:

Іван Хоменко народився 11 (23) листопада 1892 р. у Вінниці, у її частині під назвою «Старе місто», а якщо ще точніше – на «Царині» (тепер Майдан 8 Березня, на збігу з вул. Московською). Вулиця Івана Хоменка, а також 1-й і 2-й провулки Івана Хоменка, що у 2016 р. названі на честь видатного уродженця міста, розташовані зовсім поряд у тому ж кварталі.

Початкову освіту Іван Хоменко здобув у парафіяльній школі. Відтак вступив до Вінницької чоловічої гімназії, заснованої у 1907 р. і розташованої у будівлях колишнього єзуїтського монастиря, тепер Вінницький державний обласний архів. В автобіографії, датованій 18 червня 1963 р., він писав, що закінчив гімназію у 1911–1912 навчальному році, а проте його гімназійний атестат зрілості під №27436 датований 25 липня 1913 р.

По закінченні Вінницької чоловічої гімназії у 1913 р. Іван Хоменко вступає на історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира – тепер це Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. Навчався там за спеціальністю «класична філологія» і мав дуже добрі оцінки.

У березні 1914 р. студент брав участь у відзначенні 100-річчя від народження Тараса Шевченка і демонстраціях проти заборони цих святкувань російською владою.

Переклад Хоменка спирався на так звані масоретські («традиціоналістські») тексти. Це тексти єврейських переписувачів Старого Завіту, які в середині першого тисячоліття нашої ери додали до давньоєврейського алфавіту, який до цього складався із 20 приголосних літер, 10 голосних літер (до того часу всі тексти писалися тільки приголосними) і, відповідно, повністю переписали весь Старий Завіт.

Біблія Хоменка неодноразово перевидавалася і використовується, головним чином, в греко-католицьких храмах як за кордоном, так і в Україні. Хоча і в наступних перевиданнях «Святого Письма Старого і Нового Завіту» Івана Хоменка в переклад вносилися певні виправлення. Це, однак, загальна практика, зважаючи на обсяг і неймовірні складнощі перекладу.

В радянські часи італійський переклад Хоменка, як і всі інші видання Біблії, а тим більш — «уніатські», було суворо заборонено. Цьому противилася не тільки атеїстична радянська влада, але й Руська православна церква. Тому катакомбна греко-католицька церква на заході України ще багато років служила в церквах за старослов’янською Біблією. Настоятель київського храму (і монастиря) Св. Василія Великого отець Василь Тугапець розповідає: «Як тільки наприкінці 80 хроків Українська греко-католицька церква вийшла із підпілля, вона зразу звернулася до Біблії Івана Хоменка. Українці ж діаспори прийняли цю Біблію після II Ватиканського Собору — зразу після першого видання Книги».