Згідно інформації, яка була отримана в результаті міжнародної правової допомоги спеціальних відомств України та Республіки Туркменістан, з міста Мари до міста Дніпропетровськ був направлений поштовий вантаж − медична вата, рулони якої використовувалися як контейнери для незаконного транспортування-перевезення на територію України особливо небезпечного наркотичного засобу (героїн) вагою 3 кг. Згідно цієї інформації даний вантаж повинен супроводжувати наркокур'єр Мухамедов (член організованого злочинного угруповання, зазначеного у оперативній розробці як «ОПГ-М»), який мав отримати вантаж на території України у місті Дніпропетровськ.
Слідчий УМВСУ м. Дніпропетровська Сініцин, а також слідчий СО УСБУ у Дніпропетровській області Рустамов одночасно внесли відповідні відомості до Єдиного реєстру досудового розслідування за даним фактом.
Виходячи з ситуації, що склалася, слідчий Сініцин прийняв рішення самостійно провести негласну слідчу (розшукову) дію – контроль за вчинення злочину. Коли слідчий повідомив про своє рішення прокурора, той заперечував необхідність проведення контролю за вчиненням злочину, вважаючи, що в цьому випадку достатньо накласти арешт на кореспонденцію, та встановити особу, яка її отримує.
Яку форму контролю за вчиненням злочину треба використовувати в подібної ситуації? Дайте правову оцінку діям слідчого та прокурора
Ответы на вопрос
Відповідь:
В даній ситуації слідчий Сініцин вирішив самостійно провести негласну слідчу дію – контроль за вчиненням злочину, що може бути узгоджено з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Згідно зі статтею 217 КПК України, слідчий має право проводити негласні слідчі (розшукові) дії в межах, встановлених КПК України.
Прокурор, який заперечував необхідність проведення контролю за вчиненням злочину, вважаючи, що в цьому випадку достатньо накласти арешт на кореспонденцію, та встановити особу, яка її отримує, діяв згідно зі своїми повноваженнями, передбаченими статтею 215 КПК України. Проте, у даному випадку, слідчий Сініцин мав достатньо підстав для проведення контролю за вчиненням злочину, оскільки він мав інформацію про злочин і підозрюваних осіб, а також був відповідальним за здійснення розслідування у даній справі.
Отже, слідчий Сініцин мав право на проведення негласної слідчої дії – контролю за вчиненням злочину, згідно з КПК України. Прокурор, хоча й виступав з іншої позиції, також діяв в межах своїх повноважень, передбачених КПК України.