Завдання 2: Прочитайте тексти джерел 2-5 і дайте відповіді на запитання. 1. Яке із джерел свідчить про утвердження у Литві та Польщі єдиного шляхетського стану землевласників? 2. Про що дізналися з джерела 3? 3. Як відбувався суд над шляхтичами згідно з пунктами джерела 2? 4. У якому з джерел засвідчено право недоторканності шляхетської особи та її майна? 5. У якому з джерел втілено ідею зрівняння усіх представників шляхетського стану в правах? Перший литовський статут 1529 р. про суд над шляхтичем 2. «Постановляємо, що державці (молоді судді), яких нещодавно почали називати державцями, а раніше називалися вони тіунами, не повинні самі судити шляхтичів і бояр наших, але їх повинні судити воєводи і маршалки наші, земський і двірний, і старости. Проте якби шляхтичі і бояри наші самі з доброї волі захотіли постати перед судом державців, то вони мають право їх судити. При цьому, якби одна із сторін визнала вирок несправедливим, то вона може апелювати до воєводи або старости, хто з них буде у якому повіті. Державці ж не повинні їм перешкоджати у цьому, але повинні допустити їх апелювати до того воєводи, в чиєму повіті вони будуть». Другий литовський статут 1566 р. про судочинство над шляхтою 3. «Установляємо, що княжата і пани, шляхту і кожного з лицарства нашого, які теж шляхту нашу в служінні у себе тримають, не мають самі про поштивість судити, крім нас; бо той суд нікому іншому не належить, тільки Господарю (королеві). А що стосується злодійства, вбивства та інших справ злочинних - те вільні будуть панове їх над ними, посадивши при собі шляхту, людей добрих, правосуддя чинити, і в чому би був хто судом покараний, тоді той за проступок свій терпіти і покараний має бути, навіть і смертю». Другий литовський статут 1566 р. про шляхетські права 4. «Обіцяємо і хочемо навіки мати, аби пани наші, як духовні, так і світські, і всі інші урядники наші земські і двірні у цьому панстві нашому, Великому князівстві Литовському були на всяких посадах і у поштивості збережені, згідно з давнім звичаєм і кожний згідно знатності і місця свого. І що стосується підсудності і справ їх судових; у тому вони мають дотримуватися і виконувати, як нижче у цьому статуті є описано. Установляємо, що усім станам шляхетського народу, як людям вільним, вільно є і буде маєтками своїми батьківськими, материнськими і яким-небудь іншим чином набутими розпоряджатися, згідно з потребою, волею і уподобаннями своїми, віддати, продати, дарувати, зоставити в борг, закласти, міняти». Третій литовський статут 1588 р. про вольності шляхетські 5. «Хочемо і постановляємо, щоб усі піддані наші, як духовні, так і світські, князі, пани й уся шляхта, які маєтки свої батьківські, куплені і яким-небудь звичаєм нажиті за прабатьків наших славної пам’яті їх милостей королів і великих князів литовських, а також і за нашого щасливого володіння держали і володіли, щоб їм такі маєтки, землі, людей вічно від нинішнього часу і в прийдешні часи держати й володіти, і їм самим, і потомкам, тобто їх родові; хоч би і листів, тобто грамот і кріпосних документів ніяких не було... на вічні часи зберігати. А про таке добро і землі шляхетські аби сумнівів ніяких не було, вільно завжди з усіма прибутками, які б коли-небуть в їхніх землях отримувались, так і рудами усілякими і шахтами соляними зоставатися мають. А ми і нащадки наші перешкоджати їм на вічні часи вільного вживання не маємо».
СРОЧНО!​