Яке правило використовувало Литовське князівство щодо українських земель?

Відповідь: Українські землі у складі Великого князівства Литовського

Одними з перших на українські землі рушили литовські князі. Литовські племена, що займали лісисті місцевості в басейні Вісли, Німану і Двіни, до середини XIII ст.не мали власної державної організації. Процес об'єднання литовських племен був обумовлений, з одного боку, розкладом родового ладу, з іншого - напруженою боротьбою з сусідами і загрозою повного знищення з боку німецьких лицарів. Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг (1230-1236 pp.), Який у середині XIII ст. об'єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії і оволодів частиною західноруських (білоруських) земель. На початку 1260-х pp. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.

Швидке зростання Литовської держави починається за Гедиміна (1316-1341 pp.). Добре зміцнивши тили, він взявся за розширення своїх володінь. Цьому сприяло те, що литовські князі ретельно подбали про розвиток військової справи. Вони поставили правило: хто землеволодіння, то повинен служити в армії; хто відмовляється від військової повинності, у того слід забирати землю. Це правило поширювалося на всі суспільні верстви - від князів до селян. Отже, Литва в той час мала велике організоване військо. Гедимін завершив приєднання білоруських земель, розпочате його попередниками, і приступив до приєднання південно-західних російських (українських) земель. Зокрема, проявом литовських претензій на українські землі було те, що після смерті Юрія II Болеслава на Волині князювання перейшло до сина Гедиміна Любарта, який вважався також галицько-волинським князем. Експансія Литви на схід і північ Русі натрапила на сильний опір з боку Московського князівства, яке зміцніло при Івані Калиті (1325-1340 pp.). Вирішальна роль у захопленні українських земель належить синові Гедиміна-Ольгерду (1345-1377 pp.). Поступове витіснення татар литовцями спричинило включення Чернігово-Сіверщини, Київщини та Переяславщини до складу Литовської держави. До кінця 40-х pp. XIV ст. у сфері литовського впливу опинилося також Поділля. У сучасній історичній літературі підпорядкування Литвою російських земель розглядають не як завоювання, а як "мирне приєднання".