Твір роздум
Найрідніші люди-то батьки
Помогите пожалуста срочно!!!

Ответ:

Я люблю своїх батьків. Мене ще не було, а вони вже дуже чекали мене. Напевно, чекали так, як не чекають більше нічого і ніколи в цілому житті. Тато вже любив мене всім серцем, прикладаючи вухо до маминого живота. Батьки перші кого я побачила, коли ще в дитинстві відкрила очі. Їхні голоси наспівували мені колискову. З дитинства я пам’ятаю мамині руки, які тримали мене над ліжечком. Як вона підкидала мене, до самого неба. І я завжди знала, що вона зловить мене. Вона переживала, що у мене температура, болить живіт чи ріжеться зуб. Мама це та людина, яка крізь сотні тисяч кілометрів відчує мій біль і печаль.

Саме батьки вчили мене першим словам, від них я вперше дізналася, що таке добро і зло, правда і брехня. Саме вони були самими терплячими і уважними з усіх моїх вчителів, саме вони навчили любити і дізнаватися цей світ. Вони були поруч, коли я виводила перші в своєму житті букви і слова. Батьки були разом зі мною, коли була правильно вирішена перша задача, прочитана моя перша книга, написаний перший в житті твір. Тато завжди знав, як про мене піклуватися. Ну, як знав ?! Намагався. Іноді мені не вистачало його і його слів. Я знаю, що він багато працює, але я знаю, що він це робить для нас

Батьки завжди поруч зі мною – коли мене щось турбує, коли мені сумно і хочеться, щоб мене пожаліли. Разом з ними я вперше побувала в цирку, каталася на атракціонах в парку і їла найсмачніше морозиво на світі. Я пам’ятаю, як вони вели мене перший раз в школу, міцно тримаючи за руки. Я тоді так хвилювалася, але з їхньою підтримкою мені було нічого не страшно.

Любіть і цінуйте своїх батьків. Бережіть кожен момент вашого життя, проведеної з ними. Адже ці моменти вже ніколи не повторяться. Говоріть, що ви любите, інакше потім буде пізно.