що ми українці можемо запропонувати світу?якими національними надбаннями можемо поділитися?Твір в формі зно

Ответ:
"Я - Українець!"
Объяснение:
Щоб люди знали і пишались своєю країною, треба з малечку привчати пізнавати нашу історію, бо де б ми не знаходились - це наша рідна Україна!
Ми молода країна з великою історією. В нас багато історичних старовинних замків. В горах Карпат неймовірні краєвиди, та найгостинніші люди. В нас багато українських спортсменів, які мають залізну волю та силу духа щоб змагатись. В нас дуже різноманітна і смачна українська кухня. А самий унікальний та неймовірно гарний символ нашої культури - вишиванки! І ми єдині на весь світ маємо свою неповторну красу!
Багато інших заслуг в нашій Україні, але я хочу розповісти про історію рушників.
Розповідала мені мама, як зі свою бабусею вона ткала рушники, вишивала хрестиком. І які традиції вишивання весільного рушника були на Волині.
Молоді незаміжні дівчата повинні були до весілля вишити рушники - їх повинно було бути не менше п'яти. Один рушник йшов під коровай, два рушника для ікон, одним перев'язували руки молодим, і п'ятий клали молодим під ноги під час вінчання. Рушник що під ноги - найголовніший на весіллі, бо саме він є символом майбутнього сімейного життя. Всі рушники після весілля ніколи не використовувались, вони зберігалися як символ і оберіг сімейного життя.
Вишиті рушники - особливо візерунки передавались від покоління до наступного покоління. В кожній сім'ї були свої орнаменти на рушниках. Але, згодом ​почали ділитися своїми малюнками дівчата між собою, і кожна підбирали малюнки які були по душі.
Починати вишивати треба в четвер з ранку в Великий піст. Не можна було вишивати вночі і в п'ятницю. Дівчина, вишиваючи весільний рушник повинна помолитись і бути з хорошими думками. Ніхто з сторонніх крім своєї рідні, не повинен бачити вишивання рушника, бо то було таємно дівочим. Тоді як готов буде рушник - прати не можна, бо вишитий рушник зберігав енергетику. На вишивці не повинно бути жодного вузлика, з обох сторін рушник повинен бути однаковими малюнками і вишит однією голкою, не можна мережа і підшивати края.Початок вишивки з правої сторони - бо то вважається чоловіча сторона, а ліва жіноча. І в церкві кожен повинен стати на рушник зі своєї сторони, щоб чоловік виконував чоловічи обов'язки, а жінка - жіночі.
Ми з першого класу вивчаємо в якій області які малюнки на вишивках, і кожна має свою історію.
Тільки в музеях зберігаються обряди та історії наших предків, і якщо зруйнувати - все стане забутою і невідомою для майбутнього покоління історії про початок нашої культури в Україні. Ми повинні пишатися своєю батьківщиною, вона у нас одна, і кращої не має!

Ответ:

"Я - Українець!"

Объяснение:

Щоб люди знали і пишались своєю країною, треба з малечку привчати пізнавати нашу історію, бо де б ми не знаходились - це наша рідна Україна!

Ми молода країна з великою історією. В нас багато історичних старовинних замків. В горах Карпат неймовірні краєвиди, та найгостинніші люди. В нас багато українських спортсменів, які мають залізну волю та силу духа щоб змагатись. В нас дуже різноманітна і смачна українська кухня. А самий унікальний та неймовірно гарний символ нашої культури - вишиванки! І ми єдині на весь світ маємо свою неповторну красу!
Багато інших заслуг в нашій Україні, але я хочу розповісти про історію рушників.

Розповідала мені мама, як зі свою бабусею вона ткала рушники, вишивала хрестиком. І які традиції вишивання весільного рушника були на Волині.

Молоді незаміжні дівчата повинні були до весілля вишити рушники - їх повинно було бути не менше п'яти. Один рушник йшов під коровай, два рушника для ікон, одним перев'язували руки молодим, і п'ятий клали молодим під ноги під час вінчання. Рушник що під ноги - найголовніший на весіллі, бо саме він є символом майбутнього сімейного життя. Всі рушники після весілля ніколи не використовувались, вони зберігалися як символ і оберіг сімейного життя.
Вишиті рушники - особливо візерунки передавались від покоління до наступного покоління. В кожній сім'ї були свої орнаменти на рушниках. Але, згодом ​почали ділитися своїми малюнками дівчата між собою, і кожна підбирали малюнки які були по душі.

Починати вишивати треба в четвер з ранку в Великий піст. Не можна було вишивати вночі і в п'ятницю. Дівчина, вишиваючи весільний рушник повинна помолитись і бути з хорошими думками. Ніхто з сторонніх крім своєї рідні, не повинен бачити вишивання рушника, бо то було таємно дівочим. Тоді як готов буде рушник - прати не можна, бо вишитий рушник зберігав енергетику. На вишивці не повинно бути жодного вузлика, з обох сторін рушник повинен бути однаковими малюнками і вишит однією голкою, не можна мережа і підшивати края.Початок вишивки з правої сторони - бо то вважається чоловічасторона, а ліва жіноча. І в церкві кожен повинен стати на рушник зі своєї сторони, щоб чоловік виконував чоловічи обов'язки, а жінка - жіночі.

Ми з першого класу вивчаємо в якій області які малюнки на вишивках, і кожна має свою історію.

Тільки в музеях зберігаються обряди та історії наших предків, і якщо зруйнувати - все стане забутою і невідомою для майбутнього покоління історії про початок нашої культури в Україні. Ми повинні пишатися своєю батьківщиною, вона у нас одна, і кращої не має!