ПОЖАЛУЙСТА НАПИШИТЕ К ЭТОМУ РАСКАЗУ ПЕРЕСКАЗ !!!

Ранкова зустріч
Був травневий сонячний ранок. На зелених луках за селом розквітнули
жовтi кульбабки, дзвеніли бджоли й джмелі, в блакитному небі грав на
срібних струнах жайворонок.
Цієї тихої ранкової хвилини з хати вийшла маленька дівчинка. У неї були
блакитні очі, біле, мов спіла пшениця, волосся. Вона почимчикувала
зеленими луками. Дівчинка побачила барвистого метелика й усміхнулася.
їй стало так радісно, що захотілося, щоб цілий світ бачив її усмішку.
Усміхалася дівчинка й тупала за метеликом. Він летів повагом, не
поспішав.
Раптом дівчинка побачила діда. Вiн iшов їй назустріч. Погляд його був
похмурий, брови насуплені, в очах злість. Дівчинка несла назустріч дідові
усмішку. Вона сподівалася, що він зараз усміхнеться. Невже в такий
радісний день можна бути похмурим і непривітним. Уже в глибині її душі
піднялася маленька хвиля страху, але вона усміхалась, вона несла
назустріч дідові свою усмішку й закликала його: «Усміхніться й ви,
дідусю!». Та дiд не усміхався. Погляд його залишався похмурий, брови -
насуплені, очі злі. Дівчинка злякалася. Усмішка погасла на лиці. І тої ж
хвилини їй здалося, спохмурнів цілий світ. Зелений луг посірів. Жовті
сонечка кульбабок перетворилися на фіолетові плями, небо стало бліде, а
срiбна пісня жайворонка тремтіла, мов струмок. Дівчинка заплакала. За
хвилину дід уже був далеко. Вона бачила тепер його спину, але спина
здавалася їй злою і непривітною.
Дівчинка йшла собі луками далі. Її серце затремтіло, коли вона побачила,
що знову назустріч хтось іде. То бабуся, з ціпком старенька дибає.
Дівчинка насторожилась і запитливо глянула в її очі. Бабуся усміхнулась.
I така була добра та щира її усмішка, що цілий світ навколо дівчинки
знову ожив, заграв, заспівав. Знову заясніли кульбабки, задзвеніли
бджоли й джмелi, заграв на срібних струнах жайворонок.
Дівчинка усміхнулася, перед її очима знову затремтіли барвисті крильця
метелика. Вона пішла за ним.