Перевірте на коми текст будь ласка!


Вона стояла на невеличкому узвишші, задивившись униз, на грайливу течію Владайської ріки. Вдихала на повні груди чисте гірське повітря та уявляла, як воно очищає її легені, як наповнює її кволе тіло живильною силою і жагою до життя. У місті, за якихось десять кілометрів звідси, зараз стоїть страшенна спека. А тут – ніби справжня оаза. Недаремно ж софійські митці переселяються сюди, до Владаї, майже на все літо.

Рушила неквапом угору до водоспаду. Це було її найулюбленіше місце тут. Дзвінке дзюркотання води, пташині співи, приємний лоскіт серпневого леготу по щоках, теплі й ніжні промені сонця – усе це наповнювало її світлими, піднесеними думками, нагадувало якусь казку, щось дуже знайоме, рідне серцю.

Зупинилася, заплющила очі. І вмить в її уяві постала рідна Волинь, урочище Нечимне, куди вперше приїхала тринадцятирічною дівчиною разом із мамою, сестрою Олею і братом Михайлом.

« Цікаво, чи тут, у Владаї, теж є мавки? Чи болгарські мавки такі самі, як наші, волинські?» - двадцятирічна дівчина мимохіть усміхнулася власним думкам.