Нужно сделать (Запитання і завдання для самоперевірки )

1) Самостійна незмінювана частина мови, що виражає ознаку дії, стану, ознаки іншої ознаки або предмета і відповідає на питання як? де? куди? звiдки? коли? чому?...
Б) вона незмiнювана.
В) вона виступає обставиною, рiдше присудком або означенням.
2.
Поділяється на розряди: способу дії (добре), міри і ступеня дії (утричі), місця дії i напряму (праворуч), час дії (сьогодні), причини дії (спересердя), мети дії (навмисне), ознаки (котлета по-київськи).
3. Сполучення прийменників з iменниками, прикметниками, числівниками, займенниками.
4.
Не з прислівниками пишемо разом: - якщо без не прислівник не вживається: незабаром, непорушно; - якщо до прислівника-обставини з не можна дібрати синонім: невисоко — низько; - якщо прислівник утворений від прикметника з наголошеними суфіксами -анн-, -енн-: несказанно, широченно. Не з прислівниками пишемо окремо: - якщо в реченні є протиставлення: не дорого, а дешево; - якщо прислівник є в реченні присудком: Цього робити не треба. Ні з прислівниками пишемо разом. У цьому випадку він є префіксом: ніде, нізащо. Ні у фразеологізмах пишемо з прислівником окремо: ні туди, ні сюди.
5. 1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.
6. Літера и пишеться в кінці прислівників після г,к,х. Після к, ч у прислівниках з префіксом по-. I в кінці прислiвникiв безвiсти, почасти, восени.
Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м'ягких і пом'якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.
7. - Через дефіс пишемо прислівники з префіксом по- і суфіксами -е, -є, -ому, -ему, -єму. (По-перше, по-нашому, по-вірменськи, а також прислівники по-латинi і на-гора).
- З частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от, -бо, -но, -то. (Казна-коли, як-небудь).
- Утворені повторенням одинакових, синонімічних чи антонiмічних слів: ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда.
- Слова: ледве-не-ледве, будь-що-будь, віч-на-віч всього-на-всього, де-не-де коли-не-коли, пліч-о-пліч, ж хоч-не-хоч, як-не-як, тет-а-тет. Усi решта пишуться окремо!
9. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:

а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки

б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку

в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу


г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому

ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно

д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж.

Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:

а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному

б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро

8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:

а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині
б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє.
10) Ця частина мови відіграє дуже важливе значення, адже вона виражає ознаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета.