доля дітей у першій світовій

Ответ:

Війна завжди по собі залишає багато бід, одна з яких вражає до самої глибини. Йдеться про маленьких діток, котрі залишилися в цьому світі одні-єдині, через амбіції політичних лідерів. Звичайно, що частина еліти намагалася допомагати сиротам: хто жертвуючи своїм вільним часом, хто шукаючи кошти та ресурси, а хто організовуючи притулки, проте ці всі зусилля ніколи не могли замінити їм найцінніше — батьків...

Найбільш відомими організаторами та меценатами, котрі всіма зусиллями намагалися допомогти львівським дітям-сиротам, були Василь Нагірний та Андрей Шептицький. З їхньою допомогою було відкрито низку сиротинців.

Щоправда, багато дітей знаходилися в тяжкій депресії. Про ті, нелегкі, моменти є згадки у митрополита Андрея Шептицького: «Діти, що їх примістили ми по сиротинцях, є часами так пригноблені трагедією їх життя, що сестри, котрі є якби матерями для дітей, мусять не раз місяцями працювати, щоб викликати усміх тих маленьких. Через цілий рік є неможливо виробити атмосферу веселости і щастя. Діти, що мають своїх матерів та вітців, ведуть життя не на багато ліпше, чим сироти».