Чим видризняються мифи вид казок

Міфи – це найдавніші перекази, що відображали в колективній свідомості узагальнений образ навколишнього світу. В античній міфологічної літературі склався особливий епічний жанр, який дозволяв у формі образного оповідання створити цілісну систему міфічних героїв, які впливали, на думку древніх, на долю людини та розвиток історичних подій.

Наші пращури сприймали міфи як реальність, персоніфікуючи божественні сили і наділяючи їх рисами земних людей. У міфах з особливою урочистістю описувалися діяння богів і подвиги героїв, від яких залежало життя простих смертних. Катаклізми природи, війни, зміну правління – всі значущі події в міфах знаходили просте й переконливе пояснення.

Міфотворчість було невід’ємною частиною розвитку більшості етнічних культур. Про це свідчать відомі літературні пам’ятники «Одіссея», «Іліада», «Махабхарата», «Рамаяна».

Казка також відноситься до найдавніших видів колективної народної творчості. Казка – це спосіб переосмислити закономірності людського життя і пояснити прядок речей, який визначений волею понад. У казках різних народів знайшли відображення фрагменти етнічних культових обрядів і язичницьких ритуалів. З ними пов’язані чарівні перетворення героїв, мотив чаклунства, смерті та воскресіння, чудодійної сили амулетів.

Якщо в міфах передаються загальні уявлення про місце людини в суворій ієрархії земних і божественних сил, то світ казок максимально наближений до звичайного життя. У ньому можна знайти цікаві подробиці побуту, сімейного укладу, звичаїв. Казкові персонажі взяті і перенесені у вигаданий світ зі звичайного життя.

Міфи, на відміну від казок, населені богами та героями. Структура міфу будується на основі сюжетної лінії, яка може мати багаторазові повтори в інших сюжетах. Казка має строго певну композицію. Зберігати її допомагають стійкі формотворчих елементи: трикратні повтори, випробування героїв, велика кількість постійних епітетів.