Біографія Григір Тютюнник
Ответы на вопрос
Ответил soroka71
0
Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у с. Шилівка на Полтавщині у родині колгоспників. Коли хлопчику було 6 років, його батька Михайла і батькового брата було розстріляно, а їхнє майно конфісковано. Хлопчика забрав до себе на Луганщину (смт Щотове) та виховав інший батьків брат Филимон Тютюнник. Навчався в Щотівській школі у російськомовному класі, внаслідок чого до 1962 р. розмовляв і писав твори винятково російською. У 1946 р. вивчився на слюсаря у Зіньківському ремісничому училищі. За розподілом потрапив на Харківський завод імені Малишева, однак через хворобу легенів не зміг відпрацювати там належні 3 роки, за що відсидів 4 місяці у колонії. У 1951 р. призваний до армії, служив радистом на морському флоті на Далекому Сході. Опісля закінчив вечірню школу, де опанував професію токаря і працював у Щотовському вагонному депо.
У 1957-1962 рр. Григорій Тютюнник навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Під час навчання остаточно вирішив пов’язати своє життя з літературною працею. Спочатку редагував журнал «Промінь», потім почав писати й власні твори. У 1958 р. одружився з випускницею філфаку Людмилою Корецькою. З 1962 р. працював вчителем у вечірній школі м. Артемівська. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював у редакції «Літературної України» (1963-1964). Потім працював на київській кіностудії ім. О. Довженка, де написав літературний сценарій до фільму за романом брата Григорія Тютюнника «Вир». Надалі у 1970-х рр. займався редакційно-видавничою роботою у видавництвах «Молодь» і «Веселка».
Впродовж творчої кар’єри письменник постійно страждав від утисків влади. Часто його твори без пояснень відмовлялись публікувати, опубліковані нещадно цькувались в пресі, а автору постійно погрожували виключенням зі Спілки письменників. У 1972 р. він в черговий раз потрапив в немилість до влади через
свою малу прозу на гострі соціальні теми, внаслідок чого його твори практично перестали публікувати.
Григір Тютюнник писав повісті, романи, новели у стилі неореалізму. Важкі умови дитинства та Другої світової війни стали основою сюжетів багатьох його творів. Перший твір опубліковано російською мовою (новела «В сумерки», 1961). В подальшому писав українською мовою. Перші україномовні оповідання «Дивак», «Рожевий морок» опубліковані у 1963 р. у «Літературній Україні». У 1966 р. вийшла друком перша його книга «Зав’язь». Найвідоміші твори: оповідання «Деревій» (1969), новела «Три зозулі з поклоном» (1976), повісті «Климко» (1976), «Вогник далеко в степу» (1979). Останнім твором письменника стала незавершена повість «Житіє Артема Безвіконного» (1980).
Зацькований владою та критиками, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством у ніч з 5 на 6 березня 1980 р. У 1989 р. був посмертно удостоєний Шевченківської премії за збірку творів у 2 томах «Молодь» (1986).
У 1957-1962 рр. Григорій Тютюнник навчався на філологічному факультеті Харківського університету. Під час навчання остаточно вирішив пов’язати своє життя з літературною працею. Спочатку редагував журнал «Промінь», потім почав писати й власні твори. У 1958 р. одружився з випускницею філфаку Людмилою Корецькою. З 1962 р. працював вчителем у вечірній школі м. Артемівська. У 1963 р. переїхав до Києва, де працював у редакції «Літературної України» (1963-1964). Потім працював на київській кіностудії ім. О. Довженка, де написав літературний сценарій до фільму за романом брата Григорія Тютюнника «Вир». Надалі у 1970-х рр. займався редакційно-видавничою роботою у видавництвах «Молодь» і «Веселка».
Впродовж творчої кар’єри письменник постійно страждав від утисків влади. Часто його твори без пояснень відмовлялись публікувати, опубліковані нещадно цькувались в пресі, а автору постійно погрожували виключенням зі Спілки письменників. У 1972 р. він в черговий раз потрапив в немилість до влади через
свою малу прозу на гострі соціальні теми, внаслідок чого його твори практично перестали публікувати.
Григір Тютюнник писав повісті, романи, новели у стилі неореалізму. Важкі умови дитинства та Другої світової війни стали основою сюжетів багатьох його творів. Перший твір опубліковано російською мовою (новела «В сумерки», 1961). В подальшому писав українською мовою. Перші україномовні оповідання «Дивак», «Рожевий морок» опубліковані у 1963 р. у «Літературній Україні». У 1966 р. вийшла друком перша його книга «Зав’язь». Найвідоміші твори: оповідання «Деревій» (1969), новела «Три зозулі з поклоном» (1976), повісті «Климко» (1976), «Вогник далеко в степу» (1979). Останнім твором письменника стала незавершена повість «Житіє Артема Безвіконного» (1980).
Зацькований владою та критиками, Григір Тютюнник покінчив життя самогубством у ніч з 5 на 6 березня 1980 р. У 1989 р. був посмертно удостоєний Шевченківської премії за збірку творів у 2 томах «Молодь» (1986).
Новые вопросы