477. Уставте, де необхідно, розділові знаки. Виділіть речення, у яких від окремлені означення виражені прикметниками.

1) Захар Григорович упізнавав прикмети місця, неначе гортав стару, читану хтозна-коли книгу... 2) Ця земля увібрала його дитинство, його юність... Напоена по вінця стражданнями, випалена й згвалтована вона зацвітала знову, дихала й пахнула по-старому... (Ю. Мушкетик). 3) За нудною одноманітністю в глибінях дувалів таїлася багата, своєрідна й незвична краса домашніх дворів чистеньких і дбайливо засаджених квітами, кущами, деревами й виноградниками. 4) Та ось в'їхала у двір карета чотирма кіньми запряжена і вийшла з неї панночка тонка, як стеблина, з пишною зачіскою й волошковими очима. 5) - Ненавиджу, - сказав Данило, - ненавиджу всіх їх на всьому світі багатих і ситих, усевладних i ницих, які вбивають і волю, і пісню, і правду. 6) Айдар не в i добув із себе ні слова, мовчав незворушний, блідий і холодний, як гірський лід 7) Хліба змиті дощем яскраво зеленіли. Понад самим кюветом виструнчилися гінкі стебла однаков незліченні, як солдати. 8) обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нив- ками. 9) Почорнілі від сонця, сухі й нужденні, з випуклими скорботними очима румуни нагадували собою ті розп'яття на білих хрестах, що віками стоять понад шляхами їхньої країни. 10) Шуміл річка укрита білими сережками піни руді хвилі арміями котилися десь із високих гір у далеке Море (О. Гончар). 11) ночували гайдамаки в зеленій діброві, на припоні пасли коні сідлані, готові. 12) Встала весна, чорну землю сонну розбідила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю убрану весною вранці зустрічають... (Т. Шевченко). ​